Ми - команда соло-мам,
що підтримує одна одну

«Я обираю бути поруч із тими, кому страшно. Страшно змінювати життя. Страшно не залежати від інших. Страшно жити своє покликання.»»

Для мене це дві історії в одній. Перша - про те, як зібралися жінки. Без чіткого розуміння «як», але з глибоким відчуттям, що ми маємо допомагати тим, хто цього потребує. Як соло-мама, яка досі розбирається, які права вона має і як хоче жити, я обираю рухатися сама - і бути поруч із тими, кому страшно. Страшно змінювати життя. Страшно не залежати від інших. Страшно жити своє покликання.

«Я прийшла через живі запити жінок-бенефіціарок, через цінності спільноти і через віру в те, що жіноча взаємопідтримка здатна змінювати життя.»

У 2022 році я просто приєдналася до жіночого ком'юніті. Без посад, без планів, без гучних заяв. Бачила запити жінок на допомогу - і намагалася реагувати. Восени 2022 прийшла волонтеркою, у січні 2023 вже везла дрова в Харківську область. Мені довірили відповідальність очолити «Українські Сестри» як директорці. Сьогодні організація є опорою для тисяч соло-мам.

«Це місце, де мають значення не лише документи і процеси, а і сенси, підтримка, і людські стосунки.»

Я потрапила в «Українські сестри» тоді, коли друзі попросили мене проконсультувати організацію по деяким внутрішнім питанням. Це був той момент, коли я опинилась поруч із людьми, які роблять справді важливу справу, і раптом чітко відчула: я хочу бути частиною цієї команди!

«Організація перестала бути просто місцем для волонтерства - вона стала частиною мого життя, моєї підтримки, моєї сили.»

Уперше я потрапила до Ukrainian Sisters у липні 2023 року - зовсім випадково. Тоді приїжджала час від часу: просто щоб підставити плече. Але доля розпорядилася інакше. Місія, цінності та дух Ukrainian Sisters стали для мене по-справжньому зрозумілими та близькими. Ukrainian Sisters - це сім'я, з якою ми дивимося в одному напрямку.

«Найважливіше - це люди! І саме в Ukrainian Sisters я знайшла своїх - надихаючих, підтримуючих, мотивуючих, справжніх!»

Все банально - кумівство! На початках просто зголосилася вести облік великої партії гуманітарної допомоги. А потім якось усе завертілося… Минуло два роки, а я й не проти того, що моя тимчасова допомога стала постійною. Впевнена: підтримуючи сьогодні соло-мам, ми дбаємо про наше майбутнє як нації.

«Я залишаюся, бо це місце, де я потрібна, де можу бути корисною іншим жінкам і де сама росту поруч із тими, хто тримає міцно.»

Я познайомилася з Ukrainian Sisters навесні 2023 року, коли стала ВПО - я, чоловік і шестеро дітей. Спершу прийшла як бенефіціарка. І випадково знайшла не просто допомогу, а спільноту, яка тримає міцніше, ніж будь-які плечі. На початку липня 2024 зробила перший допис як SMM-волонтер.

«Не бійтеся виходити із зони комфорту, якщо душа відгукується - то варто спробувати.»

Я з Ukrainian Sisters ще з 2022 року. Була бенефіціаркою - терміновий виїзд із рідної Донецької області, без речей, у нікуди… Потім побачила оголошення: дівчата шукають копірайтерку. Відгукнулася - і мене прийняли у родину. Це дуже класний досвід - бути частиною колективу, який щодня робить величезну роботу.

«Sisters - це не просто команда. Це простір, де хочеться бути.»

У Sisters я опинилася тоді, коли шукала спільноту, де є тепло, підтримка і справжня жіноча сила. Вже півтора роки я є частиною чудової та натхненної команди, які вже стали близькими та рідними. Тут кожна може бути собою, проявлятися, творити і приносити користь іншим жінкам та дітям.

«Спробувавши один раз подарувати людям увагу, знання та тепле ставлення - я вже не можу зупинитись.»

В Ukrainian Sisters опинилась завдяки мамі хлопця, яка сама з Краматорська і зараз відкрила друге дихання у іншому місті. На її прикладі я побачила, яку важливу роль відіграють заходи, де ти можеш створити щось своїми руками або мовчки послухати інших. Тому я старюся створювати більше і бачити посмішки на обличчях жінок.

«Волонтерство стало для мене не просто справою - воно стало моїм покликанням, простором сили, взаємної підтримки і надії.»

19 червня 2023 р. моє життя змінилося - я зробила перший крок у волонтерстві після підриву Каховської ГЕС. У нашому хабі тоді знайшли прихисток десятки сімей, які втратили дім. Поруч із ними я навчилася не просто допомагати - я навчилася слухати, підтримувати, бути опорою для жінок і дітей у найскладніші моменти.

«Фонд Ukrainian Sisters - це моє місце сили. Це не просто волонтерство, це невід'ємна частина мого життя.»

Мій шлях розпочався з активної участі в спільноті. Коли в групі виникали непорозуміння, я запропонувала ініціювати інститут модераторів. Мій досвід був помічений, і я офіційно стала волонтеркою. Потім ґрунтовно вивчила нашу CRM-базу і очолила цей стратегічний напрямок - відповідаю за розсилки, опитування в боті та систематизацію даних.

«Творимо добро, допомагаємо соло-мамам!»

Колежанка запропонувала допомогти з видачею гуманітарної допомоги в благодійному фонді. Це був серпень 2024. Я погодилась. Видачу зробили, і директорка мовила: «Як є бажання - приїздіть, робота завжди є». Відтоді я з «Українськими сестрами».

«Я знайшла свою маленьку родину, з якою не страшно починати та втілювати будь що.»

З Українськими Сестрами познайомилася на початку 2023 року, коли розгублена та спустошена шукала як бути у нових реаліях. Погодилася допомогти дівчатам з розсилкою листів. Так почалася моя історія волонтерства, а вже у квітні я їхала в Київ жити - бо хотіла допомагати не тільки через екран.

«Організація - це джерело натхнення, місце, де я відчуваю підтримку. Простір, де кожен крок має сенс.»

Я вперше прийшла в Ukrainian Sisters як бенефіціарка. Та вже з перших хвилин, коли зустріла дівчат, відчула особливу атмосферу підтримки й сили. Це надихнуло мене стати частиною команди, щоб не лише отримувати, а й дарувати тепло іншим.